неділю, 31 січня 2016 р.

Mündliche Geschichte des russisch-ukrainischen Krieges 2014-2016



Mündliche Geschichte des russisch-ukrainischen Krieges 2014-2016
Seit 2014 befindet sich das ukrainische Volk in einer Situation, die über die Grenzen seiner Lebenserfahrung der letzten Jahre herausgegangen ist. Der letzte Krieg auf dem Territorium der Ukraine  – Der Zweite Weltkrieg – war  vor 70 Jahren vorbei. Eine ganze Generation ist aufgezogen und gestorben, glücklicherweise ohne Beschwernisse des Krieges zu ertragen. Vom Krieg in Afghanistan wurden die Männer, die 1950 –1970 geboren wurden, betroffen. Währenddessen ist eine separate soziale Gruppe entstanden – die Afghanen. Hinter diesem Begriff steckt eine einzigartige Lebenserfahrung, die für die Gesellschaft im Allgemeinen schwer zu verstehen war. Dieser Krieg wurde allzu weit geführt, um das Leben des ganzen Landes zu verändern.
Heutzutage  restaurieren die Ukrainer die im Frieden verwahrlosten militärischen Fähigkeiten. Aus den Ruinen steht die einsatzbereite Armee auf. Allmählich entwickelt die Gesellschaft die Selbstverteidigungsmechanismen, außerdem auch im Medienbereich. Zugleich gibt es eine Menge von obskuren Streitpunkten, die den Krieg im Osten betreffen. Die Analyse von denen ist sowohl für unsere Gesellschaft, als auch für das Aufhören mit dem Verlust von Menschenleben und für die Wiedeherstellung der Integrität unseres Landes von großer Bedeutung. Natürlich ist diese Forschung ohne fundierte Informationsbasis nicht möglich.
Im Projekt haben sich die Mitglieder des Forscherteams die Aufgabe gestellt, die Anzahl der Quellen zu erhöhen, die für alle Willigen, das objektive Bild von derzeitiger Konfrontation zu rekonstruieren, zur Verfügung stehen werden. Dafür wird systematisch an der Aufnahme von Interviews und am Sammeln von Foto- und Videomaterialien aus Osten der Ukraine gearbeitet.
Das Projekt wird von der Fakultät für Geschichte der Nationalen Universität Saporishshja, dem Departement für  Kultur, Tourismus, Nationalitäten und Religionen der Staatlichen Gebietsverwaltung Saporishshja und dem Ukrainischen Institut für Nationales Gedenken realisiert.
Das Projekt wird ab Herbst 2014 durchgeführt. Während dieser Zeit wurden mehr als 70 Personen, die auf die Anti-Terror-Operationen im Osten der Ukraine Bezug haben, befragt. Alle aufgezeichneten mündlichen Geschichten und Transkripte, aufgenommenen Videos und Fotos gehen in einen abgesonderten Fond 29 «Materialien zur Geschichte des russisch-ukrainischen Krieges» ein,  der im Archiv von Fakultät für Geschichte der Nationalen Universität Saporishshja bewahrt wird.
Im Oktober 2015 wurde die Erstausgabe der Reihe präsentiert (http://www.ukrinform.ua/rubric-pressconference/1895515-usna-istoriya-rosiysko-ukrajinskoji-viyni-zala-1.html).
Heutzutage arbeiten wir an drei neuen Ausgaben. Im ersten Teil geht es um die Erfahrungen der 55. Artilleriebrigade. Für den zweiten Teil haben die Polizisten und die Rettungskräfte, die für das friedliche Leben in den befreiten Gebieten sorgten, die Information zur Verfügung gestellt. Das dritte Buch ist den Schicksalen der Flüchtlinge aus der Kampfzone gewidmet.


Link 

“Усна історія російсько-української війни (2014-2015)”. Перше видання презентували у Києві http://www.memory.gov.ua/news/usna-istoriya-rosiisko-ukrainskoi-viini-2014-2015-pershe-vidannya-prezentuvali-u-kievi



вівторок, 30 червня 2015 р.

КУЛЬТУРА ВОЮЄ!!!



Владислав Мороко


Ще в минулому році я видав низку мобілізаційних наказів. Згідно одному з них я, та чотири концертні бригади, в час Ч+5 діб вже мають проводити концерти на різних ділянках фронту.
Втім ми вирішили не чекати так довго…

Фронтові концерти… Ще з дитинства вони завжди асоціювалися з фільмами про війну, коли файні голосами артисти вітали мужніх воїнів. І сприймалося все це як гарна казочка про події яких вже ніколи не буде. Та і чого б їм бути – ми ж живемо в часи посттоталітарні, в період розквіту демократії, перемоги гуманістичної ідеологій над усіма іншими. Та і де ті вороги? На півночі та сході – «брати», на заході, хоч і не до кінця зрозумілі, але ж друзі, на півдні взагалі курорт!
І не хотіли слухати пересічні громадяни ані істориків, ані націоналістів, що всі роки новітньої історії попереджали – поруч лютий ворог, що всім своїм нутром ненавидить все наше. Готовий за будь якої можливості знищити, розчавити, стерти з лиця землі все, що має відношення до українства. Та що там готовий – він робив це останні століття! Але заколисували екрани телевізорів, нашіптували платні агітатори, запевняли доморощені пророки – все спокійно, не варто сіпатися
Але заколисували екрани телевізорів, нашіптували платні агітатори, запевняли доморощені пророки – все спокійно, не варто сіпатися. І прийшла до влади ціла армада «нових» володарів зі святою впевненістю, що можуть роздерти, розпродати, обікрасти країну, і нічого їм за це не буде – бо ж за спиною ще більший крадій та тиран, який коли треба ще й захистить! І крали… Мільйонами, мільярдами – забили золотими батонами власні палаци, запродали країну.
Але піднялися люди! Прокотилася країною Революція Гідності. Ми перемогли, тиран втік. Здавалося – все! Заживемо! Ан ні! «Добрий» сусід пішов війною. І хай там як її називають офіційно – це війна. Двадцята за рахунком  російсько-українська війна!
І всі ті, хто любить Україну, хто мріє про майбутнє своїх дітей встав на захист – взяв зброю в руки, пішов добровольцем, почав лагодити розбиту техніку, збирати допомогу війську…
Не залишилися осторонь і митці – почали робити те, що вміють краще за все – власним талантом запалювати серця, підтримувати бійців піснею, музикою, танцем.
Свій перший фронтовий концерт ми зробили ще влітку 2014 р. Тоді, під Мелітополем найкращі голоси Запорізької обласної філармонії виступили пере бійцями 30 механізованої Новгород-Волинської. А після концерту наші хлопці пішли у бій – і погнали ворога, і звільнили Савур-могилу, і…
Але війна страшна та люта. Потім був Іловайськ, ДАП, Мінськ. І начебто все затихає, і начебто мир. Але Північна орда завжди була підступною – і бій триває. А тому тривають і наші Фронтові концерти.
І головне – ми отримали підтримку! І яку! Перші особи підтримали ідею фронтових концертів. Так з’явилася програма Мінкульту – «Зброя культури». Завдяки Віце-прем'єр-міністру з гуманітарних питань — Міністру культури В’ячеславу Кириленко вона почала наповнюватися змістом. А за підтримки народного депутата України Ігоря Артюшенка стала можливою і в Запорізькій області. Саме ці люди зробили все можливе, щоб запропонована БФ Лебедією на чолі з Любов’ю Мороко культурно-мистецька акція Патріотична Героїка поїхала до вояків, що захищають східні кордони Цивілізованого Світу!
І знову провідні артисти Запорізької філармонії поїхали на фронт. І знову дарують свій талант і воякам, і місцевим мешканцям, і тим, хто тікаючи від війни. знайшов свою домівку в нашім краї.
Ми горді тим, що нам вдалося протягом червня місяця провести концерти та патріотичні акції в Оріхові та Розівці,  в Камиш Зоре та Приазовських територіях області. Сотні вояків ЗСУ, Національної Гвардії, Державної Прикордонної служби, тербатів та добровольців почули кращі голоси. Ми вдячні Любові Малицькій, Юлії Яксі, Миколі Квєткову,
Людмилі Ураковій, Ярославу Ніколаєву, Ользі Беженарь, Іоанні Крещук, Вікторії Терещенко, Наталії Балабан, Ользі Пацернюк, Віктору Храмову, Вікторії Медвідь, Ірині Скляренко, артистам балету козацького ансамблю пісні і танцю «Запорожці» і всій Запорізькій обласній філармонії на чолі з Іриною Конаревою
за концертну програму. Ми дякуємо ГО «Запорізьке обласне громадсько-політичне об’єднання  «Українська справа» та ВГО «Самооборона Майдану» за допомогу в проведенні акцій.
І головне – ми вдячні нашім захисникам, за їх усмішки та вигуки «браво»! Ми пишаємося Вами – наші Захисники! Слава Україні!

PS А коли втомлені, але щасливі, ми поверталися після фронтових концертів додому, то на одному з блокпостів були зупинені, і звісно ж пропущені далі, мужніми чоловіками, що зі зброєю в руках, захищають місто. Напевно не варто казати, що то були працівники музею, що на Хортиці. Культура воює!!!