понеділок, 23 червня 2014 р.

Захистимо Захисників!

Шановні Запорожці, громадяни Великої України! Останні місяці ми активно допомагаємо нашій молодій Державі – ми робимо те, що вона не встигає – допомагаємо армії зброєю та захистом, збираємо для оборонців краю гроші. Останній час ми допомагаємо біженцям з Криму, Донбасу – годуємо, збираємо одяг, допомагаємо знайти дах над головою та роботу.
Але є ще одна проблема! Це допомога родинам наших вояків, які залишилися сам на сам зі своїми проблемами – герої чоловіки на фронті воюють із сепаратистами, а їх жінки в тилу - з соціальними негараздами! Та і самі вояки не дуже захищені – почастішали повідомлення про ненадання бійцям статусі учасників АТО, звільнення їх з роботи!
Саме тому ми звертаємося до Вас! Давайте згуртуємося навколо ідеї допомоги родинам наших вояків. Захистимо наших захисників та їх родини!
З повагою Олена Ярошенко та Любов Мороко
Контакти https://www.facebook.com/LybovMoroko?fref=ts або https://www.facebook.com/profile.php?id=100001226523105&fref=ts

субота, 21 червня 2014 р.

В Запорізькій області увічнять пам’ять героїв Небесної сотні


За ініціативи голови облдержадміністрації Валерія Баранова в регіоні оголошено конкурс на кращий проект художнього оформлення меморіальної виставки, присвяченої пам’яті  героям  Небесної сотні.
Як повідомив директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко, головною метою конкурсу є вшанування пам’яті героїв Небесної сотні.
- Небесна сотня -  символ нашої боротьби, символ спротиву. Тих, хто не повернувся з Майдану,  можна назвати поборниками свободи, волі та незалежності. Тому ми зобов’язані зберегти  пам’ять про них та про Майдан Незалежності як про святиню української нації та української державності, - зазначив посадовець.
За словами Владислава Мороко, під час конкурсу, який триватиме протягом червня-серпня 2014 року, оргкомітетом буде обрано кращі планувальну та естетично-художню концепції створення меморіальної виставки.
Конкурс є відкритим, у ньому можуть взяти участь фахівці-художники, студенти вищих навчальних закладів відповідного профілю, музейні працівники, авторські колективи фахівців. Їм необхідно подати заявку на участь у конкурсі та надати на розгляд оргкомітету проекти художнього оформлення меморіальної виставки.
Прийом робіт здійснюватиметься з 5 червня по 10 липня.  Їх відбір відбуватиметься з 11 по 31 липня. Підбиття підсумків заплановано на  16-21 серпня. Переможці конкурсу будуть нагороджені грамотами та подяками Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації. Найкращі меморіальні виставки розмістять у приміщенні облдержадміністрації та міськвиконкомі, а також у навчальних закладах, музеях та інших структурах.

Детальна інформація щодо участі в конкурсі за тел. 239-04-54, 239-04-11.

середа, 7 травня 2014 р.

Георгіївська стрічка: історична довідка



Георгіївська стрічка: історична довідка

Формування символу «Георгіївська стрічка» має тривалу та складну історію. Уперше вона з’являється на ордені святого Георгія, заснованому імператрицею Катериною ІІ 1769 року. Орден став вищою військовою нагородою Російської імперії і видавався офіцерам за особливу мужність у бою. Пізніше сформувався цілий комплекс нагород, пов’язаний зі  святим Георгієм: орден, медаль, хрест, прапор. Їх супроводжувала георгіївська стрічка, що, згідно з офіційними статутами, складалася з трьох чорних та двох жовтих смужок[1]. Допускалося також використання оранжевого кольору замість жовтого[2]. Найбільш вірогідною є версія, що гама стрічки була взята з чорно-жовто-білого прапору Російської імперії. Інша версія – кольори символізують вогонь та дим, що підкреслює її виключно військовий характер.
Після приходу до влади більшовиків у 1917 році, георгіївські нагороди припинили офіційне існування. Ними продовжували нагороджувати лише представники білогвардійського руху – Олександр Колчак, Антон Денікін, Євген Міллер – за активну боротьбу з радянською владою. Зазнавши поразки у громадянській війні, білогвардійці продовжили активну боротьбу проти СРСР в еміграції. 
З початком радянсько-німецької війни в 1941 році значна кількість російських монархістів почала співпрацювати з нацистською Німеччиною. Георгіївськими кавалерами були начальник главка козачих війск Третього Рейха генерал Петро Краснов, группенфюрер СС Рудольф Бангерський, член Комітету звільнення народів Росії майор Олександр Альбов, группенфюрер СС Андрій Шкуро. Особливо значною була кількість нагороджених у Руському корпусі, що воював проти партизан у Югославії. Згідно з документальними фото 1941-1945 років, усі вони продовжували використання георгіївських нагород. Крім того, стилізований Георгіївський хрест використовували як власний символ окремі підрозділи колабораціоністів, зокрема Російська визвольна народна армія (рос. – «РОНА»), що брала участь у придушенні антинацистських повстань у Польщі та Словаччині[3].
Найбільш чисельне збройне формування російських колабораціоністів – Російська визвольна армія, «власівці» – у своїй символіці використовувала, перш за все, Андріївський прапор та біло-синьо-червоний триколор. Наприкінці війни до складу власівських військ включили РОНА та Руський корпус, що принесли з собою георгіївську символіку[4]. Її сприймали виключно як власну національну. Варто нагадати, що в ХІХ-ХХ століттях російські монархісти були найбільш послідовними противниками українського визвольного руху, заперечуючи саме право українського народу на існування.
У Радянському Союзі комплекс георгіївських нагород юридично не існував. Це було цілком логічно, адже радянська влада протиставляла себе дореволюційному самодержавству. З 1917 року діяла заборона носити царські нагороди. Однак 8 листопада 1943 року указом Президії Верховної Ради СРСР було засновано орден Слави, стилістично схожий на орден святого Георгія[5]. Він надавався за аналогічні з останнім заслуги (особлива військова мужність) та також містив стрічку з трьома чорними та двома оранжевими смужками. У 1944-1945 роках ним було нагороджено близько 200 тисяч осіб. 
Введення ордену Слави цілком вписувалося у загальну політику Сталіна з відродження російського патріотизму напередодні та під час війни. Радянська влада радикально переглянула підхід до історії та національної політики, замінивши класовий підхід на випробуваний до революції великодержавний. Історичні діячі, що раніше зображалися як представники класів-експлуататорів (монархи Олександр Невський, Дмитро Донськой, Іван Грозний, Петро І, Катерина ІІ; полководці Олександр Суворов, Михайло Кутузов та інші), проголошувалися геніальними будівничими російської держави. Відновили традиційні в царській армії погони та гвардійські звання. У 1943 році відновили патріархат Російської православної церкви і залучили її до активної пропагандистської роботи. Кульмінацією імперського ренесансу стала заміна державного гімна СРСР у тому ж 1943 році. Етнічно нейтральний «Інтернаціонал» поступився місцем новому, що починався рядками «Союз нерушимый республик свободных сплотила навеки Великая Русь»[6].
Тож створення радянської версії ордену святого Георгія цілком вписувалося у загальну канву з відродження традицій Російської імперії в СРСР. Схожість двох орденів дала підстави для звернення окремих діячів культури до Сталіна з пропозицією прирівняти колишніх георгіївських кавалерів до кавалерів ордену Слави[7]. Але радянське командування ідею зрівняння нагород відкинуло, хоча й розглядало їх як вираження російської військової слави.
Чорно-оранжева стрічка фігурувала також у іншій радянській нагороді – медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», заснованої 9 травня 1945 року. Згідно з  указом, її мали право отримати усі, хто «брали безпосередню участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни»[8]. Вона стала найбільш масовою медаллю, яку станом на 1995 рік отримали майже 15 млн військовослужбовців. Саме через медаль чорно-оранжева стрічка увійшла до офіційної символіки радянсько-німецької війни. За нею закріпилася назва «гвардійська» через схожість з відзнакою гвардійських екіпажів на радянському флоті, введеної в 1942 р. Для відзнаки гвардійців у інших родах військ використовувався не чорно-оранжевий символ, а нагрудний знак з червоним прапором[9].
У 1965 році нове керівництво Радянського Союзу на чолі з Л. Брежнєвим взялося активно формувати офіційну версію історії Великої Вітчизняної війни. 9 травня знову стало державним святом Днем Перемоги і вихідним. Багатотисячними тиражами друкувалися «правильні» книги про 1941-1945 роки. Карбувалися мільйони ювілейних медалей. «Гвардійську» стрічку почали масово розповсюджувати у творах мистецтва та агітаційній продукції для 9 травня, створюючи з неї символ перемоги над нацизмом. Хоча до 1945 року більшість учасників боротьби з нацистами не мали про неї жодного уявлення.
У Російській Федерації орден святого Георгія та Георгіївський хрест відновили указом Президії Верховної Ради РФ 1992 року і остаточно затвердили у 2008 році[10]. Обов’язковим елементом цих нагород стала георгіївська стрічка. Першими відроджену імперську нагороду отримали військовослужбовці, що брали участь у провокаціях у Південній Осетії та нападі на Грузію 2008 року.
Сучасна українська армія уникає використання стрічки чорного та оранжевого кольору в своїй символіці. Вітчизняні військові традиції засновані на зверненні до спадщини запорозького козацтва, досвіду боротьби за українську незалежність у 1917-1921 роках, участі українців у звільненні УРСР від нацистів, національного руху Опору 1940-х–1950-х років. Георгіївська символіка, у кращому випадку, не мала до них безпосереднього стосунку, а в гіршому – уособлювала сили, чиї інтереси були протилежні українським. Катерина ІІ – засновниця ордену святого Георгія – відома також ліквідацією Гетьманщини, знищенням Запорозької Січі, введенням кріпацтва. Під час громадянської війни 1918-1920 років проти білогвардійців активно воювали як частини армії Української Народної Республіки, так і місцеві повстанці, зокрема Н. Махно. Визвольний рух 1940-х–1950-х років безкомпромісно боровся з радянською владою. Чорно-оранжева емблема російської військової сили до цієї традиції не вписується.
Спроби утвердити гвардійську стрічку під назвою «георгіївська» як символ перемоги над нацизмом розпочалися 2005 року в Росії. З ініціативи державної інформаційної агенції «РИА Новости» стартувала однойменна акція. За її задумом, вона мала стати символом Перемоги, а також пов’язати радянську історію з військовою славою дореволюційної та сучасної Росії[11]. Ототожнення георгіївської та гвардійської стрічок у ході акції стало, по суті, спробою монополізувати перемогу над нацизмом, представити її як суто національну російську. Вклад інших народів, у тому числі, й українського, нівелюється. Цілком однозначно подібну трактовку озвучив уряд РФ у особі прем’єр-міністра В. Путіна 2010 року, коли заявив про виключну роль росіян та Росії у Великій Вітчизняній війні.
Таким чином, чорно-оранжева стрічка використовувалася у символіці Російської імперії, білогвардійському русі, радянських нагородах наприкінці та після Другої світової війни, а також у сучасних російських відзнаках. У всіх випадках вона символізувала, у першу чергу, силу та міць російської армії, велич держави. Факти використання її російськими націоналістами, що воювали на стороні нацистів, не дозволяють говорити про виключну «антифашистську» спрямованість. Георгіївська стрічка є, перш за все, елементом російської національної символіки, вираженням складної долі російського народу в ХХ столітті. Так само, як і триколірний прапор, і Андріївський стяг. Тож вважати її абстрактним символом Перемоги над нацизмом не можна. За такого підходу величезні жертви українського народу (як і інших народів колишнього СРСР) та активна участь у боротьбі з Третім Рейхом виглядають другорядними та знеціненими.

Довідку підготували:
кандидат історичних наук, доцент                                               В.С. Гвоздик
кандидат історичних наук, доцент                                               Ю.П. Князьков
кандидат історичних наук, старший викладач                            О.Ф. Штейнле


[1] Статут Военного Ордена Святого Великомученика и Победоносца Георгия (1769 год) // http://george-orden.narod.ru/statut1769.html.
[2] Статут Военного Ордена Святого Великомученика и Победоносца Георгия (1913 год) // http://george-orden.narod.ru/statut1913s1.html.
[3] Дробязко С.И., Романько О.В., Семенов К.К. Иностранные формирования Третьего рейха. М.: АСТ, 2011. С.453.
[4] Дробязко С.И., Романько О.В., Семенов К.К. Иностранные формирования Третьего рейха. – М.: АСТ, 2011. – С.482.
[5] Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938 г. июль 1956 г / под ред. к. ю. н. Мандельштам Ю. И. Москва: Государственное издательство юридической литературы, 1956. — С. 265—267
[6] Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах. – Том 2. Гриневич В.А., Даниленко В.М., Кульчицький С.В., Лисенко О.Є. Радянський проект для України / Інститут історії України НАН України. – К.: Наук. думка, 2004. – С.231-235.
[7] Проект Постановления СНК СССР // Военно-исторический журнал. – 2005. – №5. – С.68-69.
[8] Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938 г. июль 1956 г / под ред. к. ю. н. Мандельштам Ю.И. Москва: Государственное издательство юридической литературы, 1956. С.285-286.
[9] Приказ с объявлением Указа Президиума Верховного Совета СССР «О введении для военнослужащих гвардейских частей и соединений Красной Армии и Военно-Морского Флота гвардейских военных званий» № 167 8 мая 1942 г. Русский архив: Великая Отечественная: Приказы народного комиссара обороны СССР 22 июня 1941 г. 1942 г.М.: Терра, 1997.Т 13. С.243.
[10] Указ президиума Верховного Совета Российской Федерации от 2 марта 1992 г. n 2424-1 о государственных наградах Российской Федерации // http://zakon.law7.ru/base29/part1/d29ru1377.htm.
[11] Официальный сайт акции «Георгиевская ленточка» // http://gl9may.ru.

середа, 5 березня 2014 р.

Там де починається українське питання.....

Дорогие друзья,
копирую здесь обращение российских интеллектуалов о событиях в Украине,
которое получила на свой мейл моя коллега украинский историк Оксана Юркова
с просьбой присоединиться к подписавшимся (ее контакты можна найти через
Фейсбук, если кто-то хочет подтвердить информацию).
Ниже публикую ответ Оксаны Юрковой на это обращение (также опубликованное
на ее странице в Фейсбуке).
Прочитав два текста, выводы делайте сами.

*Уважаемые коллеги, здравствуйте.*
Высылаем окончательную редакцию Обращения к общественности с присланными
подписями на 3 марта 2014 г.
Искренне благодарим всех за сплоченность и сопереживание.
Обращаемся ко всем единомышленникам проявить активность в распространении,
как этого Обращения, так и любой другой информации, отражающей российские
интересы и справедливость, в социальных сетях, блогах, Живом Журнале, на
доступных сайтах.
Просим всех быть моральноустойчивыми, "Берлин был назван под Москвой", не
поддаваться на лживые фейки, распространяемые в сети Интернет, а напротив,
активно распространять нашу позицию. Кэрри ясно сказал: "Вашингтон будет
поддерживать Киев против Москвы". Ясно, что все делается против нас.
Могли ли мы подумать, что доживем до такого времени, когда русский город
Севастополь станет русским. Дожили! По стране прокатилась волна подъема
патриотических чувств. 24 года унижали русский народ. И вот оно вернулось
забытое чувство гордости за страну.

С уважением, М.Ю. Кобылинский.
_______
Обращение к общественности научной и творческой интеллигенции

Граждане России!
Мы обращаемся сегодня к вам, ко всем уровням органов власти, ко всем
общественным организациям, учреждениям, предприятиям, коллективам, к
каждому без исключения. Сложившееся положение на Украине диктует нам острую
необходимость реагировать. Русские люди в Севастополе, в Крыму, в Одессе, в
Донецке, в Харькове поднимаются на борьбу с бандеровским нацизмом. Наш
народ имеет трагичный опыт общения с <<коричневой чумой>>. Как писал А.Т.
Твардовский, наши отцы и деды в борьбе с нацизмом <<все на нас перечислили,
навсегда, не на срок>>. И тем самым на нас лежит огромная ответственность.
Поколения, подарившие нам жизнь, верили в нас. Мы не имеем права предать и
осквернить их надежды. В 1990-е гг. мы уже бросили на произвол судьбы наших
людей, Провидение возвращает нас на второй круг.
Мы убеждены, что люди, пришедшие к власти с оружием в руках, и далее будут
ориентироваться на применение силы, оправдывая таковое демагогией. Нацисты
обличают себя фанатичными возгласами: <<Слава Украине! Хероям слава!>>, как
это делали гитлеровцы. По Украине повсеместно множатся случаи насилия и
преследования обычных людей за инакомыслие, за конфессиональную и
этническую принадлежность. Происходит насильственная украинизация русского
населения. Сносятся памятники советским воинам-освободителям, подарившим
этим мерзавцам жизнь. Нацисты пытаются лишить Киев высокого звания
города-героя, срезая звезды. Тем самым они оскверняют память не только
советских солдат, стоявших за каждую пядь родной земли, но и плюют в лицо
собственным родителям, их родившим, кормившим, растившим.
Обращаемся к российской общественности проявить солидарность и поддержать
всех людей на Украине, кто ясно и четко обозначит свою позицию и обратится
за помощью к России. У нас всех один общий враг -- нацизм. Преступно будет с
нашей стороны, если мы проявим малодушие и безразличие.
Призываем российские власти проводить решительную и независимую политику в
интересах России, не обращая внимания на стенания западных
политиков-русофобов. Заявляем о своей поддержке такой политики. Власть с
поддержкой народа может сделать многое, без нее -- ничего. Надеемся, что
российская общественность не будет разочарована действиями своих властей.
Сдать Малороссию и Крым -- значит предать память наших дедов и прадедов!
Когда у соседей пожар, то все спешат к ним на помощь, а не сидят дома в
надежде, что ветер изменится, и беда пройдет мимо. Во времена таких
нешуточных вызовов мы должны все объединиться во всесторонней, адекватной
происходящим событиям, помощи братским народам Украины, подвергнувшимся
нападению нацистов и бандитов-погромщиков, бесчинствующих в стране при
отсутствии легитимной власти в Киеве.
28 февраля 2014 г.

Авсенёва С.Н. аспирант Симферополь
Аксенова Е.И. служащая Великий Устюг
Андреев В.Г. доктор технических наук Пенза
Аникин Н.В. кандидат исторических наук Москва
Арсланов Р.А. доктор исторических наук Москва
Артамонов В.А. кандидат исторических наук Москва
Афонасьева Е.И. пенсионер Великий Устюг
Балута Г.В. кандидат философских наук Москва
Баранов А.В. доктор исторических наук Краснодар
Батаршев А.В. доктор педагогических наук Санкт-Петербург
Безгин В.Б. доктор исторических наук Тамбов
Белозерцева И.В. пенсионер Великий Устюг
Бестужев А.Н. заместитель директора Великий Устюг
Боголюбова Н.М. кандидат исторических наук Санкт-Петербург
Бологов А.А. предприниматель Великий Устюг
Бондарев В.А. доктор исторических наук Новочеркасск
Борзова Ю.В. заведующая библиотекой Тамбов
Бородина Е.В. ведущий специалист Тамбов
Борчанинова Т.Г. врач-рентгенолог Великий Устюг
Бочан С.А. кандидат философских наук Новочеркасск
Бочарова З.С. доктор исторических наук Москва
Бурцева Н.Р. домохозяйка Великий Устюг
Вайгачев А.Б. предприниматель Великий Устюг
Варковецкая Г.Н. кандидат педагогических наук Санкт-Петербург
Варфоломеев Ю.В. доктор исторических наук Саратов
Венков А.В. доктор исторических наук Ростов-на-Дону
Вересова О.И. старший научный сотрудник Ялта
Вишняков О.Н. кандидат медицинских наук Москва
Власов А.И. ведущий библиограф Новочеркасск
Волынцев И.Н. стоматолог Великий Устюг
Воробьева В.В. директор Великий Устюг
Воронина Р.А. пенсионер Великий Устюг
Гавриляченко С.А. народный художник РФ Москва
Гадицкая М.А. кандидат исторических наук Сочи
Герасимова Н.К. историк Санкт-Петербург
Гладышева Н.В. пенсионер Великий Устюг
Глыбин А.С. поэт, член-корреспондент Академии поэзии Нижний Новгород
Голикова В.Н. директор Великий Устюг
Голотвин А.Н. кандидат исторических наук Липецк
Горелов В.Н. кандидат физико-математических наук Севастополь
Гранкин Ю.Ю. доктор исторических наук Пятигорск
Громак В.И. капитан 1 ранга в отставке Калининград
Гусева А.А. студент Нижний Новгород
Данилов А.В. историк-краевед Нижний Новгород
Данков М.Ю. научный сотрудник Петрозаводск
Дедов А.И. архитектор Воронеж
Дедова Г.М. архитектор Воронеж
Демирава Е.А. пенсионер Великий Устюг
Денисов Н.А. журналист Нижегородская обл.
Дронишинец В.Н. преподаватель Великий Устюг
Дударев С.Л. доктор исторических наук Армавир
Дуров В.И. кандидат исторических наук Воронеж
Ермаков В.П. кандидат исторических наук Пятигорск
Ефимов Л.А. доктор исторических наук Чебоксары
Жамбалов Б.В. писатель Улан-Удэ
Жеребчиков Д.П. кандидат исторических наук Тамбов
Жиброва Т.В. кандидат исторических наук Воронеж
Заглуботская Н.И. бухгалтер Великий Устюг
Закиров Р.С. кандидат исторических наук Москва
Зверев В.В. доктор исторических наук Москва
Зверев Н.В. кандидат исторических наук Москва
Зелов Д.Д. кандидат исторических наук Москва
Злобин В.Р. искусствовед Великий Устюг
Змеев В.А. доктор исторических наук Москва
Зырянов А.В. доктор экономических наук Екатеринбург
Зюзин В.В. кандидат исторических наук Пятигорск
Иванов А.В. кандидат исторических наук Екатеринбург
Иванова Н.Л. кандидат исторических наук Санкт-Петербург
Ипатов А.М. кандидат исторических наук Воронеж
Ишимникова Л.А. библиотекарь Великий Устюг
Калантарова Н.А. директор РГАКФД от лица всего коллектива Красногорск
Калининская С.В. директор Великий Устюг
Камардин И.Н. кандидат исторических наук Пенза
Каменев Д.И. директор Великий Устюг
Касаткин С.Ф. старший научный сотрудник Санкт-Петербург
Кирейчиков С.В. электрик Великий Устюг
Киселева А.А. воспитатель Великий Устюг
Климов А.Н. старший преподаватель Пенза
Клычников Ю.Ю. доктор исторических наук Пятигорск
Кобылинский М.Ю. главный редактор Москва
Ковригина О.А. преподаватель Великий Устюг
Колегов С.С. кандидат исторических наук Екатеринбург
Комарова В.Ю. домохозяйка Великий Устюг
Кондаков Ю.Е. доктор исторических наук Санкт-Петербург
Коновалов М.Н. инженер Воронеж
Коновалова М.А. переводчик Воронеж
Копылова В.Н. старший библиотекарь Великий Устюг
Копьев М.В. заслуженный художник РФ Вологда
Копьева И.В. член Союза художников России Вологда
Корчагина Н.И. старший преподаватель Пенза
Котлова Л.А. кандидат педагогических наук Елабуга
Крапоткина И.Е. кандидат исторических наук Елабуга
Красильников Н.И. журналист Великий Устюг
Крестьянников В.В. заслуженный работник культуры Украины Севастополь
Кротов П.А. доктор исторических наук Санкт-Петербург
Кузнецов В.М. кандидат исторических наук Челябинск
Кузнецов Д.В. кандидат исторических наук Омск
Кулемзин А.М. доктор культурологии Кемерово
Кулик С.В. доктор исторических наук Санкт-Петербург
Купцова И.В. доктор исторических наук Москва
Латынцев В.Н. заслуженный художник РФ Великий Устюг
Лашкова А.В. фармацевт Великий Устюг
Левакин А.С. кандидат исторических наук Новочеркасск
Линец С.И. доктор исторических наук Пятигорск
Лукичев П.Н. доктор социологических наук Ростов-на-Дону
Макарьев И.С. кандидат педагогических наук Санкт-Петербург
Малоземов Ю.П. писатель, член Союза писателей-краеведов Вологда
Малышкин С.А. кандидат исторических наук Москва
Маслова И.В. доктор исторических наук Елабуга
Маслова О.Б. кандидат исторических наук Пятигорск
Медведева Е.Н. учитель истории Москва
Мелах А.В. наладчик Великий Устюг
Меркулова Р.С. пенсионер Тамбов
Милевский О.А. доктор исторических наук Сургут
Мильбах В.С. доктор исторических наук Санкт-Петербург
Митенева М.М. служащая Великий Устюг
Митин С.К. директор Великий Устюг
Михайлова Н.А. ведущий библиотекарь Новочеркасск
Михеев Д.Н. доктор филологических наук Долгопрудный
Модоров Н.С. доктор исторических наук Горно-Алтайск
Можаев А.Б. кандидат экономических наук Москва
Можаева Л.А. кандидат исторических наук Москва
Наливкин Л.А. кандидат исторических наук Санкт-Петербург
Наседкин Э.Э. главный архитектор проекта Великий Устюг
Наумов И.Н. кандидат исторических наук Волгоград
Наумова Н.В. учитель музыки Волгоград
Наумова Ю.А. кандидат исторических наук Севастополь
Николаева Ю.В. кандидат исторических наук Санкт-Петербург
Николаенко Н.Д. кандидат исторических наук Пятигорск
Норкина Т.А. пенсионер Великий Устюг
Оботуров А.В. кандидат философских наук Вологда
Опалева З.В. преподаватель литературы Великий Устюг
Опритова Т.А. заслуженный работник культуры РФ Тамбов
Панков Б.К. пенсионер Великий Устюг
Панкова В.Н. пенсионер Великий Устюг
Панкова-Козочкина Т.В. кандидат исторических наук Новочеркасск
Пантюхин Д.А. старший преподаватель Пенза
Передерий С.В. доктор политических наук Пятигорск
Пестовская Н.Н. пенсионер Великий Устюг
Петрова Э.Б. доктор исторических наук Симферополь
Пихиенко Г.П. экономист Волгоград
Политов В.В. аспирант Рязань
Поникаровская Н.А. управленец Великий Устюг
Пономарева С.Н. специалист Екатеринбург
Попова Г.И. пенсионер Великий Устюг
Порецкова Е.А. кандидат исторических наук Саратов
Пошешулина Н.А. служащая Великий Устюг
Рузанова И.В. кандидат экономических наук Пенза
Русанов Е.А. радиоведущий, руководитель студии Москва
Русин Д.В. кандидат исторических наук Ульяновск
Русина О.В. аспирант Ульяновск
Рыбин И.Е. преподаватель русского языка Тверь
Рыжкова-Гришина Л.В. кандидат педагогических наук Рязань
Сабирова Т.А. певица Мытищи
Садур Н.Н. писатель, драматург Москва
Сазонов С.С. студент Курск
Сакулина Р.А. бухгалтер Великий Устюг
Самсоненко Т.А. доктор исторических наук Сочи
Сарычев В.П. авиационный конструктор Москва
Седелкова Л.И. домохозяйка Великий Устюг
Селезнев Ф.А. доктор исторических наук Нижний Новгород
Силяев А.А. главный специалист Москва
Скорик А.П. доктор исторических наук Новочеркасск
Славнитская Л.А. аспирант Курган
Славнитский Н.Р. кандидат исторических наук Санкт-Петербург
Сметанина Л.В. служащая Великий Устюг
Смирнов А.В. кандидат политических наук Воронеж
Смирнов С.А. журналист Нижний Новгород
Соловьев В.А. предприниматель Воронеж
Соловьева З.П. историк Санкт-Петербург
Соловьева И.Г. филолог Воронеж
Соляниченко А.Н. кандидат исторических наук Энгельс
Сопин В.И. доктор педагогических наук Санкт-Петербург
Сопин Д.М. музыкант Москва
Сопина Т.П. журналист Вологда
Сосунов Д.В. кандидат политических наук Воронеж
Сочнев Ю.В. кандидат исторических наук Нижний Новгород
Спиридонова В.И. пенсионер Великий Устюг
Струдалёва И.И. учитель истории Москва
Сударь А.А. студент Нижний Новгород
Суржик Д.В. научный сотрудник Москва
Сущий С.Я. доктор философских наук Ростов-на-Дону
Сыров М.И. заслуженный артист РФ Воронеж
Сырова В.И. учитель Воронеж
Сыроватская Л.Н. научный сотрудник Великий Устюг
Теплякова И.Г. ветеран органов безопасности РФ Тамбов
Тимон-Рудковская М.М. преподаватель истории и французского языка Брас,
Франция
Труфанов С.Н. кандидат философских наук Самара
Тумаков Д.В. кандидат исторических наук Ярославль
Тумасов Ю.П. инженер-электрик Москва
Тумасова Н.К. пенсионер Мытищи
Тумасова О.М. учитель истории Москва
Усольцев В.А. доктор сельскохозяйственных наук Екатеринбург
Устинов А.Л. аспирант Екатеринбург
Федина И.М. кандидат исторических наук Краснодар
Федосов Е.А. магистрант Томск
Филатов С.И. пенсионер, подполковник милиции Тюмень
Фомин К.И. специалист Екатеринбург
Цыбульникова А.А. кандидат исторических наук Армавир
Черепанова И.А. администратор Великий Устюг
Чореф М.М. кандидат исторических наук Нижневартовск
Чупрова Н.М. работник торговли Великий Устюг
Широков А.Т. заслуженный работник культуры РФ Москва
Шматова Е.С. кандидат философских наук Новочеркасск
Шпилев С.Ф. кандидат технических наук Севастополь
Юпалев Ю.С. пенсионер Великий Устюг


*Ответ Оксаны Юрковой:*

Вы совершили большую ошибку, прислав это обращение мне, гражданке Украины,
коренной киевлянке и, не побоюсь этих слов, "украинской буржуазной
националистке" и настоящей "бандеровке". Вы не поверите, но сейчас в
Украине носить эти звания - очень почетно.

Я не буду что-либо доказывать Вам и Вашим коллегам, это, как показывает
практика, абсолютно неэффективно. Вы всё равно не поверите мне, да и я не
смогу одним небольшим письмом совладать с той страшной ложью, что льется из
российских средств массовой информации на мою страну и мой народ.

Мне очень жаль, что среди подписантов этого "обращения" много вроде бы
(если судить по званиям) профессиональных историков. Это озадачивает, ибо
ставит под сомнение их квалификацию (обычно ученые-историки оперируют
гораздо большим понятийным аппаратом, чем в этом "обращении", проверяют и
анализируют факты, сопоставляя большое число разнообразных источников, а не
только полагаются на транслируемую российскими телеканалами пропаганду).

Кроме того, профессиональные историки владеют такими категориями, как
"демократия", "суверенитет" и "невмешательство во внутренние дела
суверенной страны", а также концептом "политическая нация". Ведь если бы вы
поняли, что "украинский народ" - это единая нация, объединившая людей
разного этнического происхождения (то есть украинцев, русских, евреев,
поляков, крымских татар, армян, греков, болгар, румын, молдаван и так
далее), то вы бы не бросались нас спасать (кстати, мы ведь об этом вас ну
ни капельки не просили), а лозунги "Слава Україні! - Героям Слава!" не
вызывали бы у вас такого животного ужаса.

В отличие от подписантов, ненавидящих украинцев, у меня нет ненависти к
вам, хотя вы открыто призываете к агрессии против моей страны. Несмотря ни
на что, мы отстоим независимость и соборность (то есть единство) Украины,
моя страна будет процветающей.
Вы когда-нибудь приедете к нам в гости и будете удивлены нашим радушием и
нашим великодушием, тем, что мы, такие разные по этническому происхождению
и языкам, понимаем друг друга, гордимся своей страной, своим сине-желтым
флагом, своим гимном.

Мы не будем питать вражды к вам. Наоборот, мне, например, сейчас искренне
жаль, что совершившие преступления против человечности, убивавшие и
калечившие людей в Киеве и других украинских городах сотрудники "Беркута",
которых нужно судить за их зверства, получили российские паспорта и будут
теперь сотрудниками российской полиции, а посему вам, россиянам, доведется
на своих головах ощутить их "братскую любовь". Мне также искренне жаль, что
в вашей стране за участие в демонстрации против войны и за исполнение песни
"Пусть всегда будет солнце" арестовывают и бросают в тюрьму (посмотрите,
вот свежее московское видео: http://www.youtube.com/watch?v=I-R5DZyuUFk ).
Я твердо верю, что в моей стране в тюрьме будут сидеть только бандиты и
убийцы, а не люди, желающие быть свободными.

Без уважения к вам,

Оксана Юркова,
кандидат исторических наук,
ведущий научный сотрудник Института истории Украины
Национальной академии наук Украины

P.S. Если кто-либо из вас обратится ко мне с личным письмом, я обязательно
отвечу.

P.P.S. Да, и процитирую еще слова своей украинской коллеги:
<<Надеюсь, что адекватные люди в России отдают себе отчет: то, что первые
цинковые гробы еще не выгружают на российских военных аэродромах - заслуга
исключительно украинского правительства, которое официальная Москва
называет "хунтой". Пока идёт отчаянный поиск бескровного выхода, перед
невозможной дилеммой поставлены украинские военные, которые не могут ни
нарушить присягу, ни открыть огонь. Поставьте себя на минутку на место их
семей. Кстати, многие из них русские>>.

неділя, 2 березня 2014 р.

Створимо Меморіал пам’яті Небесної сотні в Запоріжжі!!!




      Шановні запорожці ми з Вами прийняли рішення створити Меморіали пам’яті Небесної сотні в приміщенні Запорізької обласної Ради та Запорізької міської ради.  

    Пожертви можна перераховувати на картку ПРИВАТБАНКУ № 5168 7423 0664 2715 Мороко Любов Валентинівна для Меморіалу пам’яті Небесної сотні. 

Слава Україні!

неділя, 9 лютого 2014 р.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ


2006 рік

1.        Мороко В. В. Розбудова партійних структур шляхом творення ілюзії електоральної підтримки (друга половина 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.) / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя : Просвіта, 2006. — Вип. ХХ. — С. 300 — 308.

2007 рік

2.        Мороко В. В. Центральні друковані органи лівих та лівоцентристських партій / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя : Просвіта, 2007. — Вип. ХХІ. — С. 276 — 281.
3.        Мороко В. В. Особливості партійного будівництва в сучасній Україні: проблеми класифікації партій (на прикладі СДПУ(О)) / В. В. Мороко // Проблеми політичної історії України : Зб. наук. пр. / Ред. кол. : О. Б. Шляхов (відп. ред.) та ін. — Д. : Вид-во ДНУ, 2007. — Вип. 2. — С. 153 — 162.
4.        Мороко В. В. Діяльність політичних партій у сфері патріотичного виховання молоді: здобутки, проблеми та перспективи / В. В. Мороко // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції «Теорія та практика життєтворчості» (м. Запоріжжя, 29 – 30 березня 2007 року) / За заг. ред. проф. К. Л. Крутій, проф. А. І. Павленко. — Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2007. — С. 174 — 176.
5.        Мороко В. В. Законотворча діяльність як інструмент політичної боротьби / В.  В. Мороко // Запорізькі правові читання : тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 17 – 18 травня 2007 року / За заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломієць. — Запоріжжя : ЗНУ, 2007. — С. 93 — 95.
6.        Мороко В. В. Початок становлення правового фундаменту логіки партійно-політичної діяльності в умовах протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади в Україні (перша половина 90-х рр. ХХ століття) / В. В. Мороко // Влада. Людина. Закон. — 2007. — № 11. — С. 29 — 34.

2008 рік

7.        Мороко В. В. Феномен «партії влади»: традиції партійної роботи в діяльності сучасного українського політикуму / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя : Просвіта, 2008. – Вип. ХХІІІ: Політична еліта в історії України. — С. 315 — 325.
8.        Мороко В. В. Реконверсія радянської партійно-господарської номенклатури в політичну систему України (1990 – 2008 рр.) / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя : Просвіта, 2008. — Вип. ХХІV: Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів. — С. 245 — 251.
9.        Мороко В. В. Вплив законодавства про вибори на статутну будову політичних партій України (на прикладі КПУ, ПСПУ, ПРУ, СДПУ(О), СПУ) / В. В. Мороко // Запорізькі правові читання : тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 15 – 16 травня 2008 року / За заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломієць. — Запоріжжя : ЗНУ, 2008. — С. 59 — 63.
10.    Мороко В. В. Використання сучасними партіями України теми Голодомору 1932 – 33 рр. в політичній боротьбі / В. В. Мороко // Голодомор 1932 − 1933: запорізький вимір. — Запоріжжя : Просвіта, 2008. — С. 173 — 179.
11.    Мороко В. В. Заперечення Холокосту неонацистськими та Голодомору комуністичними об’єднаннями України / В. В. Мороко // Збірка наукових праць ХІІ Запорізьких єврейських читань. — Запоріжжя : ЗНУ, 2008. — С. 140 — 148.
12.    Мороко В. В. Міжнаціональне порозуміння в Україні: виклики сучасності. частина І. Статистичний, історичний та політичний аналіз. Навчальний посібник / В. В. Мороко. —  Київ Запоріжжя : ЗНУ, 2008. — 64 с.
13.    Мороко В. В. Міжнаціональне порозуміння в Україні: виклики сучасності. частина ІІ. Неонацистські та радикальні рухи в Україні. Навчальний посібник / В. В. Мороко. —  Київ — Запоріжжя: ЗНУ, 2008. — 64 с.
14.    Мороко В. В. Україна та Польща: спільний шлях до Європи. Частина І. Навчальний посібник / В. В. Мороко. — К., 2008. — 66 с.
15.    Мороко В. В. Україна та Польща: спільний шлях до Європи. Частина ІІ. Навчальний посібник / В. В. Мороко. —  К., 2008. — 66 с.

2009 рік

16.    Мороко В. В. Партійно-політичні процеси в Запорізькій області на тлі виборчих кампаній 2004 – 2006 рр. / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя : Просвіта, 2009. — Вип. ХХV. — С. 146 — 153.
17.    Мороко В. В. Консервация советской номенклатуры в современной украинской системе власти / В. В. Мороко // Номенклатура и общество в России (2008 г.). Материалы интернет – конференции / Под общ. ред. проф. В.П. Мохова. — Пермь : Пермский государственный технический университет, 2009. — С. 286 — 295.
18.    Мороко В. В. Євроатлантична інтеграція України очима молоді. Частина І. Історія створення та освіта. Навчальний посібник / В. В. Мороко. — К., 2009. — 64 с.
19.    Мороко В. В. Євроатлантична інтеграція України очима молоді. Частина І. Аспекти співіснування та толерантності в сучасній Європі та Україні. Навчальний посібник / В. В. Мороко. — К., — 2009. — 64 с.
20.    Мороко В. В. Партійне будівництво і партійно-політична боротьба в сучасній Україні (1996 – 2009 рр.) автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України»/ В. В. Мороко. — Запорізький національний університет. — Запоріжжя, 2009. — 20 с.
21.       Мороко В. В. Партійне будівництво і партійно-політична боротьба в сучасній Україні (1996 – 2009 рр.).  Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 —  Історія України.  / В. В. Мороко. — Запорізький національний університет. — Запоріжжя, 2009. — 386 с.


2010 рік

22.       Мороко В. В. Партійне будівництво в сучасній Україні (1996 – 2010 рр.). Монографія / В. В. Мороко — Запоріжжя : «АА Тандем», 2010. — 208 с.
23.    Мороко В. В. Періодизація партійного будівництва в сучасній Україні та формування партійних структур (1996 – 2009 рр.) / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя, 2010. — Вип. ХХVІІІ — С. 326 – 331
24.    Мороко В.В. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення відкритих занять за темою «нормативно-правове забезпечення охорони праці в Україні». —  Методичний посібник. — Запоріжжя: КП ЗОІППО, 2010. — 60 с.
25.    Мороко В.В. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення міні-лекцій за темою «Нормативно-правове забезпечення захисту прав дитини в Україні». —  Методичний посібник. — Запоріжжя: КП ЗОІППО, 2010. — 56 с.
26.    Мороко В.В. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення слайд-лекції за темою «Патріотичне виховання молоді». Частина І. Українське військо та українці у війську (1917 – початок 20-х років ХХ століття). Доба національно-демократичної революції. — Методичний посібник. — Запоріжжя: КП ЗОІППО, 2010. — 46 с.
27.       Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів денної та заочної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Апарати управління» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 14 с.
28.             Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів заочної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Основи державної служби України» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 29 с.
29.             Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів денної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Основи соціальної політики» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 16 с.
30.             Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів денної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Соціальна політика» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 16 с.
31.             Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів заочної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Організація управління та адміністрування в соціальній роботі» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 16 с.
32.             Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів заочної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Соціальна політика в Україні» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 14 с.
33.             Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів денної та заочної форм навчання факультету ГПУ з курсу «Соціальна педагогіка» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 20 с.
34.             Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів заочної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Теорія і практика державного управління» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 26 с.
35.       Україна та Польща : спільне минуле – спільне майбутнє. Частина ІІ. Досвід та Співпраця – Навчальний посібник / Упорядник.: В. В. Мороко та ін. – Київ - Запоріжжя, 2010. – 64 с.
36.       Книга Пам’яті. Частина І. Рух Опору українського народу (1941 – 1944 рр.) / Упорядник.: В.В. Мороко та ін. – Київ, 2010. – 120 с.
37.       Молодіжний туризм : традиції, тенденції, перспективи – Навчальний посібник  / Упорядник : В.В. Мороко та ін. – Київ, 2010. – 136 с.
38.       Мороко В. В. Організаційні засади діяльності сучасних партій в Україні та їх вплив на партійне життя / В. В. Мороко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – 2010 /4 (48) – С. 156  − 167.
39.       Мороко В. В. Тенденции кадрового наполнения руководящего состава партий Украины // Сайт Научно-образовательный центр сотрудничества со странами СНГ и Балтии Саратовского государственного университета им.Н.Г.Чернышевского. Режим доступу до файлу : http://www.tag242217.taghosting.ru/index.php/2009-12-03-00-50-36/2009-12-03-00-36-15/721-2010-09-09-18-14-33
40.       Мороко В. В. Розвиток виборчого законодавства України у 1996-2007 роках / В. В. Мороко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – 2010 /6(50) – С. 108  − 118.
41.       Мороко В. В. Крим в конституційному процесі України на тлі партійно-політичного протистояння середини 90-х рр. ХХ ст. / Мороко В. В. // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2010. — Вип. XXIX. — С.227 —  231



2011 рік

42.       Методичні рекомендації щодо порядку надання курортам статусу державного та місцевого значення та підготовки інших нормативно-правових актів стосовно розвитку курортів України / Упорядник : Мороко В. В. та ін. — К., 2011. — 128 с.
43.         Методичні матеріали до виконання контрольних робіт студентів денної та заочної форми навчання факультету ГПУ з курсу «Спеціалізовані служби в соціальній сфері» / Укладач: Мороко В. В. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2011. – 16 с.
44.        Мороко В. В. Джерельна база історії сучасних партій України: архівні документи та матеріали особового походження / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2011. — Вип. XXX. — С. 268 —  272. 
45.       Мороко В. В. Вибори 2006 – 2007 рр., на тлі перманентної політичної кризи в Україні / В. В. Мороко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. —  2011 / (53) —  С. 162—170. 
46.                  Мороко В. В. Партійно-політична боротьба в ході виборчих кампаній 1998 – 2000 рр. / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2011. — Вип. XXXI. — С. 206—212.
47.                  Мороко В. В. Історіографія еволюції сучасних політичних партій України // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2011. — Вип. XXXIІ. — С. 86—91.

2012 рік

48.                   Мороко В. В. Енергія розвитку. Музей історії Запорізького заводу високовольтної апаратури (1952-2012 рр.) / В. В. Мороко. — Запоріжжя : ТОВ «Постполіграф центр», 2012. — 88 с.
49.                  Мороко В. В. Законодавче закріплення статусу політичних партій на тлі політичного протистояння у Верховній Раді (90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. — 2012 / 3 (59). — С. 255—266.
50.                  Мороко В.М., Мороко В. В. Оборона Запоріжжя: Епізод 3. Евакуація // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2011. — Вип. XXXIІ. — С. 243—252.
51.                  Мороко В. В. Аграрне питання та партійна боротьба в сучасній Україні / В. В. Мороко // Питання аграрної історії України та Росії: Матеріали дев’ятих наукових читань, присвячених памяті Д. П. Пойди : зб. наук. пр. / редкол. : В. В. Іванченко (відп. ред.) та ін. — Дніпропетровськ : ПФ Стандарт-Сервіс, 2012. — С. 224—233.
52.       Мороко В. В. Вплив ФПГ на партійне будівництво в Україні / В. В. Мороко // Проблеми політичної історії України : зб. наук. пр. / редкол. : О. Б. Шляхов (відп. ред) та ін. — Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2012. — Вип. 7. — С. 163—170.
53.        Мороко В. В. Основні тенденції розвитку партійної системи України (1990 – 2000-і роки) / В. В. Мороко // Партійна система сучасної України: еволюція, тенденції та перспективи розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 24-25 листопада 2011 р. — К. : ІПіЕНД, 2012. — С. 232—242;
54.                  Мороко В. В. Партія регіонів – від опозиційної  діяльності до асиміляції влади (2005 – 2010 рр.) / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя: ЗНУ, 2012. — Вип. XXXIII. — С. 181—186.
55.                  Мороко В. В. Історична пам'ять: соціо-культурний наратив чи соціо-політичний дискурс? / В. В. Мороко // Національна та історична пам’ять: Зб. наук. праць. — Вип. 5. — К.: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2012. — С. 171—181.
56.                  Мороко В. В. Партія Регіонів – на шляху до влади (1997 – 2002 рр.) / В. В. Мороко // Історична пам'ять. Науковий збірник Полтавської національної педагогічної академії ім. В. Короленка. Випуск 28, 2012 — С. 70—78.
2013 рік

57.       Мороко В. В. Студентська спільнота, як ретранслятор історичної політики в державі / В. В. Мороко // Матеріали IV Міжнародного освітнього Форуму «Особистість в єдиному освітньому просторі», 14 квітня 2013 р. Запоріжжя, 2013. Режим доступу до файлу : http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp11/3/Moroko.pdf
58.            Мороко В. В.   Парламентські вибори 2012 р. в Запорізькій області: хід, тенденції та наслідки / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя : ЗНУ, 2013. — Вип. XXXV. — С. 224—229.
59.       Запорізький рахунок Великої війни. 1935 – 1945 / В. М. Мороко,  В. В. Мороко, В. С. Орлянський, Ф. Г. Турченко, О. Ф. Штейнле [та ін.] ; Ф. Г. Турченко (наук. Ред.). — Запоріжжя : Просвіта, 2013. — 416 с.
60.       Мороко В. В.  Партийная элита современной Украины: основные тенденции и характеристики / В. В. Мороко // Повседневность номенклатуры». Сборник статей. — Пермь : Издательство ПНИПУ, 2013. — С. 280—294.
61.       Мороко В. В. Порушення прав українців в Росії / В. В. Мороко // Етнонаціональна політика в теорії та практиці українського націоналізму: історія і сьогодення. Матеріали V всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю (Івано-Франківськ, 14-15 червня 2013 р.). — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. — С. 272—281.
62.       Мороко В. В. «Війна пам’ятників» на тлі штучної світоглядної біполярності в Україні / В. В. Мороко // Матеріали міжнародного круглого столу «Війни пам'ятей та політика примирення». Український інститут національної пам'яті. Інститут історії України НАН України. 17 жовтня 2013 р.
63.       Мороко В. В. Партія регіонів – від партії при владі до «партії влади» (2002 – 2004 рр.) / В. В. Мороко// Black Sea scientific journal of academic research. Part A. Emerging issue in the natural and applied sciences. Georgia, Tbilisi. October 2013. — 04. — Issue 4. — Р. 38—42.
64.       Мороко В. В. Особливості становлення політичного об’єднання «Наша Україна» / В. В. Мороко // Наукові записки Вінницького ДПУ ім.  Коцюбинського. Серія: Історія. Випуск 21, 2013. — С. 176 – 182.
65.       Мороко В. В. Місце та роль сателітних організацій в партійному будівництві / В. В. Мороко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя : ЗНУ, 2013. — Вип. XXXVІІ. — С. 184—188.
66.                  Мороко В. В. Неонацистські та радикальні організації в сучасній Україні – проблема ідентифікації та наслідки діяльності // В. В. Мороко // Запорізькі єврейські читання: збірник статей та матеріалов науково-практичної конференції (27 – 28 квітня 2012 р.). — Дніпропетровськ : Інститут «Ткума», 2013. — С. 116—126.

Знаходяться в редакціях наукових журналів:
67.                  Мороко В. В. «Наша Україна» – втрачені можливості (2008 – 2011 рр.)
68.                  Мороко В. В. «Наша Україна» – становлення та опозиційна діяльність (2001 – 2004 рр.);
69.                  Мороко В. В. НСНУ – випробування владою (2005 – 2007 рр.)
70.                  Мороко В. В. Аграрне питання в програмних документах парламентських партій України (початок ХХІ століття)
71.       Мороко В. В. Трансформація чи адаптація: до питання про традиції партійного будівництва в Україні кінця ХХ – початку ХХІ ст.