Нещодавно у Запоріжжі за ініціативи ВМГО «Асоціація
інтернів Верховної Ради України», за підтримки Департаменту культури, туризму,
національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації та за
участі Запорізького національного університету і Національного заповідника
«Хортиця» відбувся науково-практична конференція на тему «Історія прапорів
України: княжі, козацькі, мілітарні та Державний прапор». Конференція відбувся на
базі провідного музейного закладу області комунального закладу «Запорізький
обласний краєзнавчий музей» Запорізької обласної ради.
Увагу всіх учасників спривернув унікальний
музейний експонат, який прикрашав залу засідання - Державний прапор України
розміром 3х5 м. Волонтери Запоріжжя виготовили і передали його бійцям 55-ї
окремої артилерійської бригади, які відбували у зону АТО. Прапор прикрасили багатьма
щирими написами з побажаннями воякам живими повернутися на рідну землю. Але, на
жаль, на війні без втрат не буває… Сталося так, що сержант бригади Євген
Сиротін загинув у зоні АТО. У грудні 2014 р. в останню путь у Запоріжжі героя
проводжали із цим, спеціально привезеним із АТО, прапором. На згадку про сумну
подію, рідні, військові побратими і друзі зробили на прапорі нові чисельні
написи із словами любові та вірності, суму та жалоби, вдячності за жертовність,
прощення та рішучості продовження справи загиблого. Військові побратими Є.
Сиротіна назавжди залишили прапор його матері, а вона у 2015 р. передала дорогу
реліквію Запорізькому краєзнавчому музею на вічне збереження..
Конференція розпочалася із урочистої церемонії передачі
до Запорізького обласного краєзнавчого музею комплексу речей від учасника АТО,
бійця 55 артилерійської бригади Г. Харченка. Серед експонатів особливий інтерес
присутніх викликав прапор, який побував разом із запорізькими артилеристами на
війні. Його виготовили і передали бійцям члени дитячої студії «Чарівниця» з м.
Запоріжжя з побажання повернутися живими. Державний прапор України діти
прикрасили словами: «Cлава
Україні» - «Героям слава» «55 О. А. Б.», «3 ГАБР» та квітами і гілочками
калини. Бійці повернулися живими і передали прапор на вічне збереження у музей.
З доповіддю на тему «Проект ВМГО «Асоціації інтернів
ВР України» «Історія прапорів України: княжі, козацькі, мілітарні та Державний
прапор» виступив директор Департаменту
культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА, к. і. н. В.
Мороко. Він виклав мету і основні ідеї проекту та акцентував увагу учасників
на необхідності поліпшення справи виявлення, збереження та візуалізації
історичних і сучасних українських прапорів у військово-патріотичному вихованні
суспільства, а особливо молоді.
Про виникнення козацьких прапорів та про долю прапора
гетьмана Мазепи, розповіла головний зберігач фондів Національного заповідника
«Хортиця» О. Борисенко у доповіді на тему «Козацькі прапори. Прапор гетьмана
Мазепи». що зберігається у Харьківському історичному музеї. Слухачі мали змогу
не тільки почути, а і побачити історію цього унікального, одного з трьох
збережених гетьманських прапорів.
Із ґрунтовною доповіддю «Військові прапори в системі
козацьких клейнодів української Гетьманської держави XVII-XVIII ст.» виступив
С. Білівненко голова правління Запорізького наукового товариства імені Якова
Новицького, к.і.н., доцент кафедри джерелознавства,
історіографії та спеціальних історичних дисциплін ЗНУ.
Завданням музейних закладів області і
України у світлі реалізації проекту ВМГО «Асоціації
інтернів ВР України» «Історія прапорів України: княжі, козацькі, мілітарні та
Державний прапор» була присвячена доповідь заступника директора з наукової
роботи КЗ «Запорізький обласний краєзнавчий музей» ЗОР, д.і.н., професора Г. Шаповалова.
Зокрема, доповідач розповів історію унікального прапора-молитви, який
зберігається у Львівському історичному музеї. Виготовлений у 1947 р. руками Теодори
Підляшецької для синів, що пішли воювати в УПА за свободу України, прапор
пройшов бої і криївки, полон і заслання до таборів ГУЛАГ. 1953 р. звільнений
вояк Іван Підляшецький разом із прапором повернувся додому до матері. Багато
років реліквія таємно зберігалася у сім`ї, а 2003 р., на прохання матері була передана до
музею.
Учасники мали можливість ознайомитись з
досвідом використання державної символіки у оформленні нових експозицій КЗ
«Запорізький обласний краєзнавчий музей» ЗОР – «Майдан: початок незалежності»,
«АТО: війна за незалежність», виставкою з української національної символіки та
сучасної символіки України у експозиціях музею національного заповідника
«Хортиця» і Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки.
У конференції взяли участь запорізькі військові,
вчені-історики, працівники музеїв і заповідників, бібліотек, представники
громадських організацій, а також старшокласники ЗОШ №5.
РЕКОНСТРУКЦІЯ ПРАПОРА ХОЛОДНО ЯРОВСЬКИХ ОТАМАНІВ
Реконструкція прапора Холодно Яровських отаманів зазвичай робиться на основі даних з роботи Юрія Горліс-Горського. В його праці, щодо цієї теми є такі цитати: «Сонце ще тільки піднялося над лісами, як залога, готова до походу стала густими лавами перед вівтарем. Отаман Деркач і Петренко винесли із вівтаря великої церкви оба холодноярські прапори і передали їх хорунжим[ С. 107]. І ще : «Прапори оба на наших руках залишилися. Носили ми їх на грудях, в дуплах переховували… Спакували прапори у випорожнену кулю гарматню, загвинтили і закопали в Холодному Яру [ С. 261].
Тобто прапорів було два. З іншої цитати можна зробити висновок, що допускався і третій прапор, як прапор підрозділу : «Збоку Мельників надійшов новий відділ. Попереду великий жовто- блакитний прапор із написом: «Курінь Білого Яру». Та колона не була довга...Отаман Мамай, соромливо ховаючи очі в борідку, оповів Деркачеві, що Побережжя підвело..» [С. 109].
Про написи Горліс-Горський пише наступне: «1-й (основний) курінь Холодного Яру мав чорний прапор з гербом України і написом з одного боку – «І повіє новий вогонь з Холодного Яру», з другого – «Воля України – або смерть!» і жовто-блакитний прапор з написом «Полк гайдамаків Холодного Яру» [С. 262].
Зовнішній вигляд взято з малюнків в «Літопису Червоної Калини», де в 20-30 рр. працював Ю. Горліс.
Немає коментарів:
Дописати коментар